Вісімнадцять питань про зборите, що нас питають частіше за все

Від заливання, а не від закипання чайника. Між цими двома відліками в літрового чайника набігає до трьох хвилин — саме стільки потрібно воді, щоб охолонути з дев’яноста восьми до вісімдесяти п’яти градусів.

Ні, але вона інша. Градус той самий, витримку додаємо на дві хвилини; розчерку вже немає, зате підмурок звучить чистіше. Третю заливку витримує лише ферментований іван-чай при дев’яноста двох градусах і восьми хвилинах. Цвіт не витримує навіть другої.

Через втрату градусів. Чашка з кришкою за двадцять хвилин віддає дев’ятнадцять градусів, керамічний дзбан — чотирнадцять, емальований ковшик — тридцять один. Схема, написана для чайника, у ковшику опиниться на сім градусів нижче за розрахунок.

Найчастіше в чотирьох речах: пилу в суміші більше за чотири грами на сто; суміш стояла у воді між заливками; холодна настійка перестояла чотирнадцять годин; або вода жорстка. Перевіряйте в такому порядку — перша причина трапляється частіше за решту разом.

Для наших розкладок — ні. Термос тримає температуру годинами, а всі шість схем розраховані на те, що настій холоне. У термосі збір проходить власну стелю витримки й далі лише набирає сухої терпкості. Якщо потрібен гарячий напій на весь день, заварюйте за схемою, проціджуйте і вже готовий настій переливайте в термос.

Бо вона не призначена жити три дні. Десять годин у склі при шести градусах — це готовий напій, який варто випити за дві доби. Третього дня зникає верхня нота, а на її місці проступає кислуватий тон, якого в розкладці не було.

Бо дрібнота важча за об’ємом і осідає під власною вагою за тиждень. Через це верхня мірка завжди інша за нижню. Лікується двома перевертаннями банки перед кожною міркою — іншого способу тримати частки сталими немає.

Краще ні. Плівка тримає запах, але пропускає вологу й давить лист: за місяць із різаного листа в пакеті виходить пил. Скляна банка на 0,5 л із накрутною кришкою працює помітно краще, бо на таку порцію суміші припадає найменше повітря.

П’ять місяців, якщо в ній немає цедри, і чотири — якщо є. Строк суміші визначає найкоротший складник, а не найтриваліший. Перша прикмета, що строк вийшов: у чашці чути тільки підмурок, а розчерку немає зовсім.

Це означає, що в ньому понад десять відсотків вологи. Такий лист затягує за собою всю суміш, тому його пересипають на просушку: дві доби в затінку при двадцяти двох градусах, розсипавши шаром в один лист. Сушити при вищій температурі не варто — зникає колір.

Сухий — не варто. При розморожуванні на листі осідає конденсат, і вологість підскакує вище п’ятдесяти п’яти відсотків, а з нею приходить і запах морозильника. Для сухої сировини темна полиця при вісімнадцяти градусах працює краще за будь-який холод.

Датою зведення й трьома числами: «14.06 · 56/30/14». Дата потрібна для строку, числа — щоб повторити збір або зрозуміти, чому цього разу він інший. Назву писати необов’язково: через чотири місяці саме числа, а не назва, скажуть вам, що в банці.